Drupal
Switch Language

Follow us on social media:

Чего не хватает для внедрения реимбурсации в Украине. Анализ концепции АПРАД

внедрение реимбурсации в Украине

 

Медицинский контроль постоянно следит за проблемами реимбурсации (возмещения пациентам части стоимости купленных ими лекарств) в Украине. На сегодня из уст политиков постоянно звучат заявления о том, что надо воспользоваться позитивным опытом пилотного проекта по реимбурсации и внедрить его как можно шире, а то и распространить на другие нозологии. Эксперты отрасли при этом отлично понимают, что никакого позитивного опыта на самом деле нет. Отсюда и попытки экспертного сообщества разработать концепцию внедрения реимбурсации в Украине, которая станет важнейшим шагом в деле снижения цен на лекарства для населения. Сегодня мы анализируем Концепцию реформирования системы обеспечения населения Украины лекарственными средствами и изделиями медицинского назначения, предложенную экспертами Ассоциации производителей инновационных лекарственных препаратов (АПРАД).

Создание системы реимбурсации является одним из краеугольных камней медицинской реформы в Украине. Оно будет требовать коренного пересмотра всей существующей системы медикаментозного обеспечения и государственного регулирования цен на лекарственные средства, а еще – существенных изменений в системе функционирования медицинских и аптечных учреждений и в системе регулирования труда врачей и фармацевтических работников.

Одну из самых полных и проработанных концепций реформирования системы обеспечения населения Украины лекарственными средствами и изделиями медицинского назначения разработала летом прошлого года Ассоциация производителей инновационных лекарственных препаратов АПРАД.

Поскольку авторы концепции опубликоавали ее для общественного обсуждения, мы позволили себе провести ее детальный анализ, результаты которого и представляем нашим читателям.

Авторы Концепции реформирования обеспечения населения Украины лекарственными средствами и изделиями медицинского назначения (далее – Концепция) правильно и своевременно указали на необходимость системных изменений в сфере здравоохранения перед внедрением системы реимбурсации. Предпосылкой к формированию таких выводов стала негативная оценка результатов реализации Пилотного проекта по внедрению государственного регулирования цен на лекарственные средства для лечения больных гипертонической болезнью (в качестве примера негативного анализа результатов пилота – ссылка на акт КРУ по Киеву). Кроме того, нельзя считать позитивными и результаты внедрения отдельных региональных программ по компенсации стоимости лечения инсулинозависимых больных (Полтава, Киев, Кировоград и др.). Все эти пилоты подняли целый пласт проблем, одновременно показав невозможность их решения в существующей системе здравоохранения.

Но, несмотря на корректность вступительной части Концепции, авторы далее отошли от системности подхода при описании необходимых направлений реформирования системы обеспечения населения Украины медикаментами путем внедрения системы реимбурсации. Опыт безуспешных пилотных проектов и реализации неэффективных государственных программ показывает, что перед внедрением системы реимбурсации необходима глобальная подготовка к фундаментальным изменениям. Именно поэтому в существующих условиях невозможна эффективная реализация отдельных пилотных проектов по реформированию системы медикаментозного обеспечения лечения отдельных нозологий. С другой стороны, затратность построения системы реимбурсации показывает невозможность ее существования в отрыве от глобальной системы обязательного медицинского страхования.

В ходе анализа Концепции возник ряд замечаний и необходимых дополнений к Концепции.

Для внедрения и успешного функционирования системы реимбурсации в Украине требуется закрепления базисных элементов: информатизации системы здравоохранения, стандартизации медицинской помощи, развитой регуляторной системы и динамического финансирования медицинских услуг. Проблема состоит в отсутствии комплекса мероприятий в системе здравоохранения, составными элементами которого являются следующие:

І. Информатизация системы здравоохранения:

- актуальное функционирование реестра больных (указано в Концепции) и автоматизированный учет состояния пациентов и мониторинг развития болезней;

- эффективная и прозрачная автоматизированная система оборота препаратов и рецептурных бланков.

ІІ. Стандартизация медицинской помощи:

- стандарты и протоколы лечения (согласно принципам доказательной медицины), гармонизированные с мировыми подходами к лечению больных, которые включают установленные нормы по диагностики и верификации диагноза;

- система качества оказания медицинских услуг – контроль процесса лечения пациентов путем проверки методологии и подходов врачебных назначений и соответствия принятым нормам протоколов лечения в Украине

ІІІ. Развитая регуляторная система:

- допуск на рынок исключительно эффективных, безопасных и качественных лекарственных средств с доказанной фармацевтической эквивалентностью.

ІV. Оперативное финансирование компенсаторных операций:

- переход от ежемесячной компенсации стоимости отпущенных препаратов аптечным сетям на компенсацию их затрат в онлайн режиме.

Также неотъемлемыми составными элементами являются:

- утвержденные «позитивные» списки препаратов (или схемы лечения), стоимость которых будет возмещаться (указано в Концепции);

- методология и универсальный алгоритм расчета уровня возмещения и вероятной степени доплаты пациентов к полной стоимости препарата (или схемы лечения) (указано в Концепции);

- унифицированная методика отбора референтных стран для Украины, данные которых необходимы для расчета уровня возмещения (указано в Концепции);

- утвержденная общегосударственная модель реимбурсации и ее принципы на законодательном уровне (указано в Концепции).

Отдельно стоит рассмотреть два необходимых элемента для корректного функционирования системы реимбурсации, о которых в Концепции не упоминалось.

Во-первых, в Концепции полностью отсутствует раздел о создании системы контроля назначений, для чего необходимо внедрение и функционирование следующих составляющих системы реимбурсации:

а) реестра пациентов;

б) стандартизации медицинской помощи – протоколов лечения;

в) системы объективного контроля состояния пациента (контроль качества лабораторных исследований, соблюдение клинических протоколов их проведения и надлежащей клинической практики);

г) исполнительной системы контроля назначений, функционирующей в системе медицинского страхования через систему аттестации врачей службой «ассистенса» (помощи) или государственным органом по контролю качества медицинских назначений.

Во-вторых, отсутствует раздел обеспечения противодействия коррупции. Предлагаемая Концепция позволит только изменить фактор коррупции, но не искоренить его. Система реимбурсации предполагает три точки концентрации коррупционного фактора:

- составление списков препаратов (или схем лечения), стоимость которых будет возмещаться; - этап расчета уровня возмещения и вероятной степени доплаты пациентов к полной стоимости препарата (или схемы лечения);

- врачебные назначения препаратов, на которые прямо влияет активность маркетинговых «продвижений» продуктов фармкомпаний.

Для устранения коррупционных элементов нужно выполнить ряд необходимых мер:

а) внедрить систему надлежащей промоции, гармонизированной с европейскими стандартами и рекомендациями;

б) заключить отраслевые соглашения по допустимым правилам и методам промоции между ассоциациями врачей, между фармацевтическими производителями и между этими группами вместе;

в) внедрить систему общественного контроля как на этапе создания системы реимбурсации, так и на пути ее функционирования.

Наши предложения по усовершенствованию Концепции, предложенной АПРАД:

 

Концепция(предложение АПРАД) Концепция (предложение по усовершенствованию)
1 В п.2.1. говорится о необходимости внедрения современных информационных технологий процесса учета, отчетности и финансирования всей системы реимбурсации, что станет предпосылкой к переходу на страховую медицину. Автоматизация системы реимбурсации невозможна без решения комплекса отдельных мероприятий информатизации системы здравоохранения, а именно, создания единого реестра пациентов, формирования системы обращения назначений и рецептов, активного контроля процесса лечения пациентов. Только после успешного запуска неотъемлемых элементов системы реимбурсации возможна реализация процесса учета, отчетности и финансирования системы в целом.
2 В п.2.3 указывается о необходимости четких и прозрачных источниках информации и возможности подачи заявлений на обоснования коррекции цены производителем лекарственного средства. Сегодняшняя система декларирования оптово-отпускных цен показала себя как неэффективный и неполноценный инструмент перехода к системе реимбурсации. Причиной является не проблема со сложностью расчета или неясности государственных процедур, а влияния на расчет референтной цены производителя лекарственных средств. С целью минимизации рисков при референтном ценообразовании необходимо автоматизировать процесс расчета такой цены путем сбора внешних референтных цен, контроль над которым возложить либо на государство, либо на уполномоченную специализирующуюся организацию
3 В рамках внедрения референтного ценообразования в п.2.3 упоминается о необходимости выделения двух групп препаратов (оригинальные или препараты биологического происхождения и генерические лекарственные средства). Согласно Концепции первая группа должна реферироваться по торговому названию, а вторая – по международному непатентованному названию. Учитывая специфику системы реимбурсации, нужно разделить реферирование на два этапа: доступ в систему реимбурсации и непосредственно определение уровня возмещения стоимости препаратов.Первый этап должен базироваться на основе фармакоэкономического анализа как инструмента допуска препаратов в систему реимбурсации. На этом этапе препарат поддается сравнительному анализу путем экономического обоснования цены по отношению к другим препаратам в одной группе по международному непатентованному названию. В результате первого этапа в список препаратов, стоимость которых возмещается, попадают только конкретные торговые названия лекарственных средств. Поэтому на втором этапе происходит определение уровня возмещения стоимости по торговому названию.
4 В п.2.3. акцентируется внимание на определении уровня солидарной оплаты как инструмента повышения доступности лекарственных средств, т.к. за ограниченные средства бюджета можно обеспечить намного больше пациентов. Практика доплаты пациентом разницы между полной стоимостью препарата и его  референтным уровнем совершенно правильна и необходима. Но не стоит забывать о разграничении  лечения, за эффект которого государство способно платить, и лечения, которое позволяет улучшить состояние пациента. Референтный уровень стоимости препаратов устанавливается государством с целью достижения успешного лечения, но не с целью повышения качества жизни пациента. К примеру, следует понимать, что лечение пациента с хроническим заболеванием будет обеспечено на уровне поддержания оптимальных клинических показателей.
5 В п.2.4. предлагается взять за основу препараты, которые на сегодня закупаются по тендерным процедурам для обеспечения потребности амбулаторных пациентов. Как выше упоминалось, система реимбурсации, в первую очередь, направлена на обеспечение беспрерывного лечения хронических больных, а также на наиболее распространённые нозологии. Необходимо отделять централизованные закупки за счет бюджетных средств, которые направлены на тяжелые заболевания и лечение которых происходит в основном в стационаре,  от внедряемой системы реимбурсации. Ориентация системы на максимальный охват пациентов позволит получить наиболее экономически эффективные результаты, как минимум, потому что препараты для лечения таких заболеваний находятся в широком конкурентном поле.

 

Таким образом, сегодня внедрить нормальную систему реимбурсации невозможно. Главной причиной являются врачи, которые влияют на формирование потребности и назначение препаратов. Пациент не способен управлять собственным лечением. Поэтому необходимо обеспечить прозрачность системы назначений лечения путем автоматизации и стандартизации маршрута лечения пациента:

  • нормальная система медицинской статистики с занесением данных в систему непосредственно в процессе приема пациента;
  • стандартизация медицинской помощи, что приведет к четкому однозначному алгоритму назначения препаратов;
  • система объективного анализа состояния пациента;
  • система объективного контроля назначений врачами;
  • уменьшение риска влияния коррупционной составляющей на систему реимбурсации.

Приложение 1

http://www.aprad.org.ua/article/13.html Концепція реформування системи забезпечення населення України лікарськими засобами та виробами медичного призначення (проект підготовлений експертами Асоціації виробників інноваційних ліків «АПРАД» для широкого обговорення усіма зацікавленими сторонами) Червень 2014 року  

  1. Вступ.

За період існування незалежної України забезпечення населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення не було достатньо ефективним: спостерігалася відсутність системного підходу з врахуванням європейського та світового досвіду, а частка медикаментів, що оплачується державою, надалі залишається низькою в загальному споживанні медикаментів та не перевищує рівень 15-20%. Протягом останніх років можна було спостерігати спроби реформувати систему забезпечення ліками, зокрема – через реалізацію «Пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою», але назвати такі кроки системними та продуманими досить важко і в 2014 році цей проект був фактично згорнутий. Відсутність системного підходу відображалась і в розробці не пов’язаних один з одним пілотних проектів у різних нозологіях, які створювались на старій регуляторній базі з відсутністю дієвого контролю за функціонуванням системи з точки зору ефективності та підвищення доступності лікарських засобів для населення. Фактично забезпечення населення України лікарськими засобами та виробами медичного призначення вже давно перетворилось на контроль за фінансовими потоками як на загальнодержавному, так і на регіональному та місцевому рівнях із значними корупційними ризиками.

Існуючу систему забезпечення лікарськими засобами дуже дієво підтримувала необхідність проведення тендерних процедур в рамках діючого законодавства для закупівлі лікарських засобів та виробів медичного призначення. Враховуючи, що при проведенні тендерів прийняття рішень щодо специфікації, постачальника та оплати знаходилось в одному центрі впливу, система забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення містила в собі значні корупційні ризики. Ця система трималась також на твердженні, що закупівля великими партіями знижує ціну та економить бюджетні кошти. В більшості випадків це не відповідало дійсності і часто призводило до гучних скандалів. Серед основних недоліків діючої системи забезпечення населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення є:

- наявність одного центру прийняття рішень по предмету закупівлі, вибору учасника, розподілу та оплаті, що несе високі корупційні ризики;

- невідповідність специфікацій закупівлі та кількостей реальним потребам на місцях, що, в цілому ряді випадків, призводило до списання протермінованого товару;

- заморожування бюджетних коштів шляхом створення значних складських залишків в усіх регіонах України. Більшість таких залишків не споживається протягом одного бюджетного року і не завжди є можливість дотримуватись умов зберігання відповідно до вимог параметрів вологості та температури;

- чинне тендерне законодавство передбачає можливість оскаржувати процедуру торгів навіть компаніями, які не є учасниками торгів. Цим користуються недобросовісні учасники торгів для досягнення певних комерційних інтересів. В той же час такі дії ставлять під небезпеку своєчасне забезпечення пацієнтів, особливо з хронічними діагнозами. Крім того затримки з початком тендерних процедур як на рівні МОЗ, так і в регіонах час від часу створюють напруженість у забезпеченні населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення;

- розподіл закуплених медикаментів в багатьох випадках відбувається без залучення спеціального транспорту і часто використовується самовивіз доступним транспортом. Це ставить під загрозу якість медикаментів, адже в майже у всіх регіонах України можливі критичні значення температур як влітку, так і зимою. До розповсюдження та обліку лікарських засобів, закуплених по тендерам, залучаються звичайні лікарі, що відволікає ресурси безпосередньо від лікувального процесу;

Таким чином, враховуючи вищенаведене, Україна нагально потребує реформи системи забезпечення населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення. Система реімбурсації є найбільш оптимальною системою забезпечення населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення (ВМП). Ця система використовується у більшості країн світу як у форматі страхової, так і при форматі бюджетної медицини. Система реімбурсації значно підвищує доступність лікарських засобів та виробів медичного призначення для населення на базі прозорих механізмів забезпечення ними, значно знижує корупційні ризики за рахунок розподілу центрів впливу.

Фактично впровадження системи реімбурсації для забезпечення населення лікарськими засобами кардинально змінює роль МОЗ України – від куратора закупівель ЛЗ та ВМП до органу влади, що формує політику у сфері забезпечення населення ЛЗ та ВМП з максимально прозорими механізмами, що відповідають загальноприйнятій світовій практиці.

  1. Шляхи реформування системи забезпечення ЛЗ та виробами медичного призначення.

Для стабільного та своєчасного забезпечення населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення з 01.01.2015 в Україні необхідно провести реформу та впровадити систему реімбурсації на максимальну кількість ЛЗ та виробів медичного призначення, що зараз закуповуються за тендерними процедурами. Така система реімбурсації має бути універсальною для всіх нозологій захворювань з одночасним впровадженням референтного ціноутворення по загальному затвердженому кошику референтних країн. Необхідно визначити основні компоненти реформи та етапи їх впровадження, адже ефективність нової системи буде залежати від продуманості та своєчасного втілення всіх складових системи реімбурсації.

2.1.

Впровадження сучасних інформаційних технологій.

Впровадження системи реімбурсації без розробки рішень для її впровадження на основі сучасних інформаційних технологій буде вкрай не ефективним. За допомогою сучасних інформаційних технологій необхідно налагодити процес обліку, звіту та фінансування всієї системи реімбурсації. На перспективу цю систему можна об’єднати з електронною карткою хворого та втілити систему управління цілими нозологіями з оцінкою ефективності лікувального процесу. Одночасно, впровадження сучасних інформаційних технологій в системі реімбурсації буде одним з підготовчих етапів для переходу на страхову медицину. Паралельно з розробкою програмного забезпечення необхідно провести «кодифікацію» лікарів, з тим, щоб кожен лікар, який має право на виписку пільгових рецептів мав ідентифікаційний номер. Це дозволить налагодити контроль за випискою пільгових рецептів та запобігти зловживанням в системі реімбурсації.

Розробка програмного забезпечення для функціонування системи реімбурсації може бути здійснена за рахунок грантів, що в даний час виділяються Європейським Союзом на проведення реформ. Це програмне забезпечення має замкнути весь ланцюг відпуску, оплати та обліку лікарських засобів та виробів медичного призначення в системі реімбурсації. В подальшому, аптеки, які будуть приймати участь у відпуску пільгових рецептів в системі реімбурсації, купують ліцензію на відповідне програмне забезпечення, встановлюють його та підключаються до центрального серверу. Необхідно буде встановити щорічну плату для аптек за поновлення ліцензії.

Внедрение реимбурсации в Украине

 

2.2. Функціонування аптечної мережі.

В Україні існує доволі розгалужена аптечна мережа з більше як 5000 аптеками, що безумовно є достатнім ресурсом для функціонування системи реімбурсації. Існуюча думка, що аптеки мають бути обов’язково чи комунальними, чи то бути мережевими є хибною. В Європейських країнах, і навіть у найближчих сусідів в Молдові, в системі реімбурсації приймають участь як мережеві аптеки, так і окремі приватні, а комунальних або державних аптек взагалі не існує. Участь аптек у системі реімбурсації має здійснюватись на добровільній основі. Відповідний аптечний заклад заключає договір з платником на відпуск лікарських засобів за пільговими рецептами з подальшою компенсацією їх вартості.

Враховуючи високу соціальну значимість реформи лікарського забезпечення населення через впровадження системи реімбурсації та забезпечення високої якості лікарських засобів на всьому ланцюгу розповсюдження, необхідно розробити чіткі якісні критерії щодо відбору аптек для обслуговування відпуску ліків в системі реімбурсації. Необхідно встановити вимоги щодо площ аптек в залежності від кількості населення адміністративної територіальної одиниці, об’ємів холодильних камер для термолабільних препаратів, іншого технологічного обладнання та потужностей для обслуговування відповідного об’єму лікарських засобів та виробів медичного призначення. З метою підвищення привабливості роботи аптек в системі реімбурсації необхідно впровадити для таких аптек спеціальний статус, наприклад «Соціальна аптека» з розробкою та розміщенням відповідного логотипу на фасаді аптеки, що, в свою чергу, буде сприяти збільшенню обсягів реалізації аптекою як ліків за пільговими рецептами, так і інших груп лікарських засобів та виробів медичного призначення.

Важливо також змінити форму та вигляд рецепту для лікарських засобів, що відшкодовуються. Форма рецепту №1 фактично відтворює рецепт, за яким відпускалися ліки ще за часів існування Радянського Союзу. Цей рецепт не відповідає вимогам часу і його неможливо інтегрувати в систему сучасних інформаційних технологій, без якої ефективне функціонування системи реімбурсації неможливе. Можлива форма нового рецепту наведена в додатку 1. При цьому його структура має буди максимально наближена до структуру інтерфейсу комп’ютерною програми, що функціонуватиме в аптечних закладах в рамках системи реімбурсації. Як варіант, такі рецепти можуть мати дублікат у вигляді сторінок, що само-копіюються для додаткового контролю на рівні лікувальних закладів. МОЗ України необхідно буде оновити наказ №360 2005 року або затвердити новий наказ відносно обігу та обліку рецептурних бланків в системі реімбурсації.

2.3. Ціноутворення та рівні відшкодування в системі реімбурсації.

Необхідною умовою запровадження системи реімбурсації є запровадження референтного ціноутворення. В Україні вже були спроби запровадження референтного ціноутворення для проекту відшкодування препаратів гіпертензивної групи та інсулінів. Станом на травень 2014 року є проекти рішень Уряду щодо подальшого вдосконалення системи референтних цін.

Основними принципами впровадження референтного ціноутворення мають бути:

- Універсальний кошик референтних країн для препаратів всіх терапевтичних груп та умови для внутрішньої референції при необхідності її запровадження;

- Чіткі та прозорі джерела референтної інформації та можливість подання заяв на обґрунтування корекції ціни виробником лікарського засобу;

- Прозора формула підрахунку референтної ціни, періодичності та умов її зміни;

При запровадженні референтного ціноутворення необхідно виділити дві групи лікарських засобів:

1) оригінальні препарати під патентним захистом та препарати біологічного походження та

2) ґенеричні препарати. Першу групу препаратів необхідно реферувати за торговою назвою, а другу за міжнародною непатентованою назвою. При цьому база даних системи реімбурсації має місти всі препарати та їх точне дозування з відповідним рівнем відшкодування за цілу упаковку та кодом кожного препарату, який може бути ідентичним номеру реєстрації.

Наступним важливим моментом в системі реімбурсації є встановлення рівня відшкодування та визначення розміру солідарної доплати. До недавнього часу в Україні з держаного бюджету через тендерні закупівлі оплачувалось або 100% того чи іншого препарату або 0%. Таким чином, якщо той чи інший лікарський засіб не підходив пацієнту з тих чи інших причин, пацієнт купував його за власний рахунок або ж за рахунок благодійних фондів. Таке забезпечення лікарськими засобами навряд чи можна назвати оптимальним. В більшості країн світу існує солідарна оплата певної групи препаратів, всіх препаратів або фіксована оплата кожного рецепту пацієнтом при відпуску ліків. Солідарна оплата препаратів підвищує доступність лікарських засобів, адже за обмежені кошти бюджету можна забезпечити набагато більше пацієнтів. Підходи до солідарної системи оплати лікарських засобів в системі реімбурсації можуть бути як запозичені з досвіду інших країн, так і спеціально розроблені для України.

Можливі два підходи:

- Встановлення фіксованого відсотка відшкодування від рівня роздрібної відпускної ціни з солідарною доплатою до повної вартості;

- Встановлення рівня відшкодування у номінальній сумі при відпуску препарату в аптеці з доплатою до повної вартості;

Встановлення рівня відшкодування має проходити за прозорою процедурою та приймати до увагу тяжкість нозології, її хронічний статус, поточні фінансові можливості держави. На певному етапі (за умов набуття відповідної експертної бази) є доцільним впровадження оцінки технологій в охороні здоров’я для більш виваженого та раціонального визначення рівня відшкодування того чи іншого препарату або препаратів певної терапевтичної групи.

2.4. Включення препаратів в систему реімбурсації та визначення рівня відшкодування.

На першому етапі необхідно опрацювати терапевтичні групи та препарати, які будуть включені в систему реімбурсації. За основу можна взяти препарати, які на даний час закуповуються за тендерними процедурами для забезпечення потреб амбулаторних пацієнтів, але диференціювати їх за рівнем відшкодування з тим, щоб покрити максимальну кількість пацієнтів в умовах обмеженого бюджету. Включення до списку реімбурсації, визначення рівнів відшкодування має відбуватись на регулярній основі. Тому необхідно створити постійно-діючі експертні комісії у складі провідних спеціалістів, економістів, фінансистів при МОЗ. При цьому частина комісії може бути універсальною для всіх нозологій, а частина змінною, у складі експертів тієї чи іншої терапевтичних груп. Робота такої комісії має бути прозорою з залученням громадськості, рішення мають прийматися шляхом голосування (як варіант – таємним). Має бути встановлена періодичність перегляду списків препаратів для відшкодування (може бути поквартально) та рівнів відшкодування (наприклад, раз на рік).

Важливим етапом розвитку системи реімбурсації та відбору ефективних та безпечних препаратів до списку відшкодування та визначення рівня відшкодування є впровадження оцінки технологій в охороні здоров’я. в Україні є тільки перші спроби розвинути таку оцінку, але в більшості країн Європи вона активно застосовується в системі реімбурсації. Втілення системи оцінки технологій в охороні здоров’я може стати якісно новим кроком в виборі якісних та ефективних препаратів для цілого ряду нозологій.

  1. Дорожня карта впровадження системи реімбурсації в Україні.

Необхідно чітко розуміти, що для впровадження системи реімбурсації необхідний час та інтенсивний підготовчий період. Якщо в цілях МОЗ України декларується впровадження реформ та, зокрема, системи реімбурсації, цю роботу необхідно починати якнайшвидше за умови дати старту з 01.01.2015 року. Впровадження системи реімбурсації з нового фіскального року є найбільш доцільним, адже в інших випадках виникнуть проблеми з статтями фінансування, фактом проведення тендерів на початку року та інше.

На першому етапі необхідно провести ревізію організаційних ресурсів та визначити відповідальні сторони за кожним напрямком впровадження системи реімбурсації. Можливо необхідно буде реорганізація старих підрозділів в системі охорони здоров’я або створення нових. Далі необхідно визначити чіткий план дій та граничні терміни кожного з етапів. Більшість етапів впровадження можуть опрацьовуватись паралельно.

Приложение 2:

внедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украиневнедрение реимбурсации в Украине